хода

-и́, ж.

1) Процес ходіння; ходьба. || Звуки, утворювані під час ходіння. || У сполученні з іменниками, які означають час, уживається як міра відстані. || Спосіб ходу, бігу коня. || Швидкість руху, переміщення кого-, чого-небудь. Прискорювати ходу.

••

Зби́тися з ходи́ — спіткнутися.

2) Манера ходити, ступати. || Спосіб переміщення транспорту, машин тощо.

3) у знач. присл. ходо́ю, розм. Повільно, тихо.

4) чого, чия, перен. Рух уперед, розвиток від нижчого рівня до вищого; прогрес. || Успіхи, досягнення в процесі розвитку чого-небудь. || Поширення, розповсюдження (ідей, течій тощо). || Проходження або здійснення чого-небудь. || у що. Наближення, прагнення до чого-небудь.

5) діал. Марш.